Про нас пишть

Серцем покликані до милосердя

Сучасний світ, на жаль сповнений нещасть та недосконалий. Волонтери – альтруїсти, котрі за покликом душі готові допомогти усім, хто цього потребує. Волонтерство – це важка безоплатна праця небайдужих людей.

У Маркушівській ЗОШ, на Бердичівщині, шиють валянки для наших військових, котрі перебувають у зоні АТО. Цією нелегкою роботою займаються Семенюк Ніна Степанівна, Мостова Надія Василівна та Багрій Валентина Леонідівна. Мені вдалося поспілкуватися з однією з цих прекрасних жінок, у лютому їй виповниться 76 років, - Ніною Степанівною Семенюк, яка охоче погодилася відповісти на запитання.

- Як довго Ви займаєтесь волонтерством?

- З початку війни, тобто, вже 3 роки.

- Чому вирішили стати волонтером?

- Якось побачила сюжет по одному з телеканалів. Мова йшла про добровольців, що захищали східний кордон у зоні АТО. Звернула увагу, що взуті хлопці у звичайнісіньких капцях… Була осінь, холодно. Серце стиснулось, душа заболіла, шкода стало. Поспілкувалася з жінками, вирішили шити валянки, вони набагато тепліші за берці.

- Скільки пар валянок Ви вже встигли пошити?

- Більше шестисот.

- Хто вам допомагає з матеріалом для шиття?

- Односельчани, школярі. Хлопці допомагали вивертати валянки. І, звісно ж, директор Маркушівської школи Михальченко Людмила Броніславівна. Вона – наша помічниця, допомагає з придбанням матеріалів, відправляє посилки через пошту в АТО. Підтримує також наш сільський голова Карпов Олександр Степанович.

- А чи є у вас спонсори?

- Звичайно, односельці допомагали коштами. Але найголовніший наш спонсор – Рильський Євген Казимирович. Він давав гроші на калоші, жодного разу не відмовив. Всім миром допомагаємо, чим можемо, бо любимо свою державу.

Дякуємо усім волонтерам. Ваші увага, бажання простягти руку допомоги, підтримати, підбадьорити піднімають силу духу бійцям на передовій. Такими людьми славиться наша земля.

Анна Василюк, 

студентка ЖДУ ім. І. Франка